«День пам’яті та примирення «Перемогли нацистів - переможемо і рашистів!»»
.jpg)
- Історія гідності. Друга світова війна
- Україна у Другій світовій війні. Пишемо історію
Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Кожного року 8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення. Цей день присвячений пам’яті жертв Другої світової війни.
У День пам’яті та примирення Україна протистоїть рашизму. Сьогодні ми як ніколи розуміємо що перемога – це не свято, а біль. І цей біль у другій світовій війні невимовний. Після жертв, які Україна принесла заради викорінення фашизму, 80 років потому він переродився в кремлівський рашизм. Вони хотіли бути третім Римом, а стали продовженням третього рейху.
Історія Дня пам’яті та примирення
7 травня 1945 року у французькому місті Реймсі був підписаний Акт воєнної капітуляції Німеччини, який набув чинності 8 травня о 23:01. Проте на вимогу Кремля 9 травня 1945 року о 00:43 за московським часом у передмісті німецької столиці Карлсхорсті був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини".
За своєю суттю другий "Акт" підтвердив документ, підписаний днем раніше у Реймсі, і підтвердив час припинення вогню – 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня о 1:01 за московським).
У 2004 році рішенням 59-ї сесії Генеральної асамблеї ООН 8 та 9 травня було проголошено Днями пам’яті та примирення. Резолюція ООН пропонує державам-членам ООН, неурядовим організаціям і приватним особам в один або обидва ці дні вшановувати пам’ять усіх жертв Другої світової війни.
День пам’яті та примирення в Україні
В Україні відзначають День пам’яті і примирення в річницю капітуляції нацистської Німеччини – 8 травня.
Робиться це відповідно до указу президента України від 24 березня 2015 року, а також закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", який набув чинності 21 травня 2015 року.
Пам’ятний день встановлений з метою "гідного вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих".
Символом Дня пам’яті є червоний мак і гасло "1939-1945. Ніколи знову". Червоний мак уособлює кривавий слід від кулі та вважається міжнародним символом пам’яті жертв усіх військових і цивільних збройних конфліктів.
Як проходить День пам’яті та примирення в Україні
8 травня задля вшанування жертв Другої світової війни в Києві та обласних центрах України зазвичай встановлюється почесна варта біля пам’ятників і меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом та вшанування пам’яті жертв Другої світової війни 1939-1945 років.
Також цього дня відбувається урочисте покладання квітів і вінків до пам’ятних знаків. У храмах проводяться молебні та служби на згадку про загиблих воїнів.
та вшанування пам’яті людей, які загинули внаслідок цієї катастрофи.
Чорнобиль з пам'яті не стерти...
26 квітня 2022 року виповнюється 36 років з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, яка вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики техногенною катастрофою.
Дуже важливо для України, для світу, для ліквідаторів та для постраждалих від Чорнобильської катастрофи пам’ятати цю сумну дату в нашій історії.
36 років минуло з моменту аварії, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня.
Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
Лише 2-го травня радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-и кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії.
Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на прип'ятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Прип'яті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч.
До 6 травня евакуювали понад 115 тисяч людей із 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Від радіації ця територія постраждала найбільше. Пізніше її назвали Чорнобильською зоною відчуження, до якої увійшли північ Поліського та Іванківського району Київської області (там розташована електростанція, міста Чорнобиль і Прип'ять), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Сотні невеликих селищ, що опинилися в епіцентрі забруднення, зрівняли з землею бульдозерами. Більшість людей виселяли до сусідніх районів Київської області. Для працівників ЧАЕС та їхніх сімей наприкінці 1986 року почали будувати наймолодше місто України – Славутич. Спорудження завершили в рекордно короткі терміни – перші мешканці оселилися в 1987–1988 роках.
На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР.
Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйони людей.
Слід зазначити, що в Україні від Чорнобильської аварії постраждали 1 млн 769 тис осіб. З них 188 тис – це ліквідатори катастрофи на ЧАЕС, 1 млн 588 тис потерпілі та близько 2,5 тис люди, які брали участь у ліквідації наслідків аварій.
Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!
І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.
Гіркі чорнобильські дзвони не змовкають вже 36 років. Ніхто не змирився з цією датою, ніхто не звикся з нею – ні в Україні, ані в цілому світі. Тривожні дзвони чорнобильської біди застерігають, нагадують.
«Не питайся, по кому б’є дзвін...»,
Чорнобильський дзвін б’є по тих, кого катастрофа
знищила відразу, і по тих, кого знищила згодом, і по тих,
кого поволі нищить досі.
Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…
Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов'їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник…
Ліна Костенко. 2019.
Які висновки має зробити людство із чорнобильської трагедії? Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним, а, значить, має бути підконтрольний людині із усіма можливими наслідками, і бути технологічно прогнозованим. А суспільство та відповідні державні інституції мають бути готовими у «винятковому режимі» до можливих нештатних ситуацій .
Шановні здобувачи освіти!
Режим нашого життя зараз монотонний і дещо обмежується чотирма стінами батьківської домівки. У такій реальності важливо додавати собі нових емоцій та стимулювати нові зацікавленості, аби не погрузнути у депресивному стані та не піддатися флегматичності.
Найважливіше – коректно спланувати день, коли працюєш з дому. Розпорядок дня ніхто не скасовував – підйом, чищення зубів, зарядка, провітрювання квартири. Прокидатися варто щодня в один і той самий час, обов’язково снідати.
Звісно, не вийде сидіти вдома абсолютно весь час. Сходити у магазин, винести сміття потрібно, але виходити слід лише у масці та обов'язково дотримуватися правил безпеки.
Порада 1 – режим дня "робочий".
Варто мати план на кожен день. Формувати його можна на папері, у смартфоні чи у голові. Корисно щодня робити, окрім обов’язкової роботи: відвідування уроків в Zoom, отримання інформації з блогів викладачів та соціальної мережі вайбер, вчасного виконання домашніх завдань, щось цікаве і щодня різне. Згодом це стане звичкою і виконувати все за пунктами буде легко. Звісно, не треба забувати про відпочинок – його теж вписуйте у режим дня.
Порада 2 – робоче місце вдома.
Так, дистанційне навчання – це не канікули, тож працювати віддалено потрібно так само якісно, як і в ліцеї. Проте протягом дня варто не лише працювати, а й займатися спортом та стежити за раціоном харчування. Це допоможе тримати в тонусі не лише мозок, а й тіло. Аби навчання було максимально продуктивним, потрібно належним чином підготувати робоче місце – прибрати зайві речі зі столу. Це допоможе налаштуватися на роботу, і нічого не відволікатиме від заданого темпу. Також варто облаштувати кімнату так, щоб вона була добре освітлена, та часто провітрювати її.
Порада 3 – різноманіття одягу.
Так-так, навчання перенесено додому – тому ми працюємо за домашнім лептопом та вільні від необхідності ідеально виглядати. Проте навіть вдома потрібно мати нехай не розкішний, але бодай різноманітний вигляд. Щоб налаштуватися на роботу, щодня обирайте різний одяг і не надягайте піжаму. Психологічно легше буде сконцентруватися на робочому ритмі.
Порада 4 – необхідний відпочинок.
Коли чергова справа зі списку, складеного напередодні, виконана, варто перепочити. Це може бути чашка чаю або кави, зарядка, улюблена пісня, кілька віджимань або скручувань. До того ж під час роботи за комп’ютером не треба забувати про відпочинок для очей – через кожні 45 хвилин відводьте погляд вдалину на 1-3 хвилини.
Порада 5 – чистий інформаційний простір.
Зрештою це – чи не найголовніша порада для вашого ментального здоров'я та душевного стану.
Припиніть переглядати «Тік-ток», канали з шокуючою статистикою, гучними заголовками та заманливими фактами.
Достатньо буде раз на день читати новини з офіційного джерела інформації – Міністерства охорони здоров’я та одного-двох улюблених, дійсно якісних видань.
Все мине, все буде добре, варто лише перечекати, поставивши соціальне життя на паузу на кілька тижнів.
«День пам’яті та примирення «Перемогли нацистів - переможемо і рашистів!»» https://docs.google.com/presentation/d/1vG3DLsVpq5Yeoh1aZwiCC-_...
